Як надрукувати QR-код: розмір, якість і відстань до сканування

Екран і папір — різні умови

На екрані ви тримаєте телефон за десять сантиметрів, дисплей світиться, контраст максимальний. На папері код може висіти за три метри, під стелею, на поверхні, яка відбиває вікно просто в камеру.

Файл при цьому не змінився. Змінилося все навколо нього. Тому код, який виглядав ідеально на моніторі, повертається з друкарні на коробці й не сканується в магазині.

Розмір визначає відстань, а не навпаки

Є грубе правило: сторона коду — приблизно десята частина відстані, з якої його читають. На практиці ці цифри працюють майже завжди:

Цифри — це нижня межа, а не мета. Якщо код можна зробити більшим, зробіть більшим: запас читабельності ніколи не шкодить, а брак завжди шкодить.

Модуль у міліметрах — справжній критерій

Розмір у сантиметрах сам по собі нічого не говорить. Два коди по три сантиметри поводяться по-різному, бо в одного сорок модулів, а в другого сто. У першому модуль буде 0,75 мм, у другому — 0,3 мм.

Практичний поріг для офсетного й цифрового друку — приблизно 0,4–0,5 мм на модуль. Для термодруку на чеку, трафарету на тканині й маркування на нерівній поверхні треба більше: фарба розтікається, і тонкі лінії зникають.

Порахувати легко: поділіть ширину коду на кількість модулів у ньому. Вийшло менше пів міліметра — або збільшуйте код, або скорочуйте те, що в ньому записано.

Який формат під яку задачу

Два формати, яких у друці краще не використовувати: JPG, бо артефакти стиснення лягають рівно на межі модулів, і скриншот, бо він фіксує те, що екран випадково показав у той момент.

Розтягнути маленький PNG до розміру плаката — це не зробити код більшим, а зробити кожну межу м'якою. Читачеві доводиться вгадувати, де закінчується чорний квадрат, і він часто вгадує неправильно.

Багато друкарень просить PDF із векторним вмістом і заданим вильотом. SVG, вставлений у верстальну програму й експортований у PDF, зазвичай закриває цю вимогу без втрат.

Тиха зона: поле, яке всі обрізають

Навколо коду має бути порожньо. Читач використовує цю рамку, щоб зрозуміти, де код починається й де закінчується. Обріжте її впритул до фото, рамки чи тексту — і код може просто не «зачепитися».

Лишайте щонайменше чотири модулі поля: для коду шириною три сантиметри це приблизно 3–4 мм. Порожнє поле всередині коду теж краще не зафарбовувати — великі білі плями в центрі теж збивають читач.

Контраст, а не колір

Головне — різниця між темним і світлим, а не те, наскільки гарно виглядає палітра. Чорний на білому працює завжди. Темно-синій на кремовому — майже завжди. Світло-сірий на білому — майже ніколи.

Інвертований код, світлий на темному, сучасні телефони часто читають, але старіші — не завжди. Якщо ваша аудиторія буває різною, не ризикуйте: робіть темне на світлому.

На прозорій наліпці друкуйте під кодом суцільну білу підкладку. Без неї тлом стає те, що під наліпкою, і контраст зникає разом із тихою зоною.

Матеріали, які псують коди

• Глянцева ламінація — відбиває лампу або вікно прямо в камеру.
• Прозорі наліпки — тиха зона стає тим, що під ними.
• Дуже темний матеріал — темний код на темному тлі перестає відрізнятися.
• Вигнуті поверхні — пляшки й склянки викривляють малюнок по краях.
• Тканина й сітка — переплетення з'їдає дрібні модулі.

Матове покриття виграє в глянцю майже завжди. На вигнутій упаковці або тримайте код пласким, або переносьте його на окрему етикетку.

Домашній принтер: де він справді слабкий

Лазерний принтер дає чіткі краї, але тонер осипається на згині — код на складеному аркуші з часом втрачає модулі. Струминний на звичайному тонкому папері розтікається, і межі стають сірими.

Три речі, які варто зробити перед друком: вимкнути «вписати в сторінку», бо принтер тихо масштабує; вимкнути економний режим, бо він робить модулі сірими замість чорних; узяти матовий папір щільністю 120–160 г/м², а не найдешевший.

І не друкуйте код на папері, який просвічує: якщо з іншого боку щось надруковано, це «щось» стане частиною малюнка.

Пробний відбиток — по кроках

1. Надрукуйте один примірник у фактичному розмірі. Не «за розміром сторінки» — саме в реальному, і перевірте лінійкою.
2. Скануйте двома різними телефонами, один з них старіший. Якщо не читається на старішому — більшість ваших людей ближча до нього, ніж до вашого.
3. Скануйте на реальному місці й при реальному світлі. Код, перевірений за столом під лампою, поводиться інакше на стіні при денному світлі.
4. Перевірте, куди веде код, і аж тоді замовляйте наклад. Дізнатися про тестове посилання до друку дешевше, ніж після.

Перевірка накладу

Коли партія готова, не забирайте її «на віру». Візьміть перший аркуш, середній і останній — саме на них видно, чи не почав принтер збоїти ближче до кінця.

Відійдіть на ту відстань, з якої код скануватимуть, і спробуйте прочитати кожен із трьох. Потім переконайтеся, що всі вони ведуть на ту саму адресу. На термодруці перевірте ще раз через день: такий папір темніє, і контраст повзе вниз сам.

Чому динамічні коди рятують наклад

Якщо надрукований статичний код веде на адресу, яка згодом зміниться, усі наліпки, плакати й етикетки стають декором. Єдиний ремонт — передрук.

Динамічний код зберігає надрукований малюнок і тримає призначення за переадресацією, якою ви керуєте. Матеріал лишається чинним, і ви бачите, скільки сканувань він отримав — а це підказує, чи вдале розміщення.

Тому кожен код, створений тут, динамічний: надруковану річ не доведеться викидати через те, що посилання переїхало.

Як підготувати файл

Генератор експортує SVG і PNG у високій роздільності того розміру, який ви вкажете. Цього достатньо для більшості друкарських задач. Для макетів і готових друкованих виробів — настільних карток, візитівок, аркушів наліпок — у QR-студії поля й роздільність уже виставлені правильно.

Перед відправкою накладу проганьте готовий код через QR-сканер: він показує, що саме всередині, і це найдешевша перевірка з усіх можливих.